мозаїка

мозаїка (мусія) (фр., італ. < лат. — присвячене музам)

Техніка зображення або виконання орнаментальних візерунків чи тематичних сюжетів із кубиків смальти, шматочків мармуру, скла, кольорової глазурованої кераміки, кам'яних плиток тощо, які закріпляються у шарі вапна, воску, мастики, цементу. Спочатку застосовувалася тільки для оформлення підлог, згодом вживалася в оформленні стін, куполів, при створенні панно, розгорнутих композицій. М. прикрашалися як інтер'єри, так і екстер'єри споруд. Окремо вирізняються:

мозаїка майолікова — виконувалась з керамічних виробів. Була поширена в мусульманських країнах, а також в Іспанії та Португалії.

мозаїка набірна — складена з невеликих шматочків однорідного матеріалу, який має лише різні кольорові характеристики (порівн. М. флорентійська).

мозаїка пластична (штучна) — плити або пластини врізались по даному рисунку.

мозаїка римська — набиралась з дуже дрібних шматочків різнокольорових каменів, дозволяючи досягти точності при передачі відтінків і деталей.

мозаїка російська — виконувалась з тонких пластинок коштовного каменя таким чином, щоб створити враження, що оформлена частина споруди або предмет виконані з цілісної брили.

мозаїка флорентійська — набрана з крупних пластин мармуру різної текстури, відзначалась більшою декоративністю.

мозаїка чертозіанська — виконана з дерева, перламутру і кості.